Стів Віткофф: «Ми можемо бути на порозі чогось дуже важливого для світу» — але що це означає?

14 квітня 2025 року, в інтерв’ю на Fox News, спецпосланець Дональда Трампа та бізнесмен Стів Віткофф поділився враженнями після п’ятигодинної зустрічі з президентом РФ Володимиром Путіним у Санкт-Петербурзі.

“I think we might be on the verge of something that would be very important for the world.” «Я думаю, що ми можемо бути на порозі чогось, що буде дуже важливим для світу.»

Згенеровано ChatGPT

Про що саме йшлося?

Розмова, за словами Віткоффа, була "переконливою" й тривала у присутності ключових путінських радників, включаючи Кирила Дмитрієва. У своїй заяві Віткофф натякнув, що сторони можуть бути "на порозі чогось, що буде дуже важливим для світу."

Віткофф описав зустріч як тривалу і напружену, але таку, що завершилася начебто проривом: російський диктатор висловив бажання досягти не просто припинення вогню, а нібито "постійного миру". Однак за цими словами ховається чергова спроба Путіна нав'язати Заходу власні правила гри. Йдеться не про компроміс, а про бажання закріпити контроль над захопленими територіями — Кримом, Донецькою, Луганською, Херсонською та Запорізькою областями — і змусити Україну прийняти статус "нейтральної держави" без перспектив членства в НАТО.

Паралельно Віткофф натякав на економічну складову потенційної угоди — на думку спецпосланця, спільні економічні ініціативи між США та Росією можуть стати "фактором стабільності в регіоні". Це виглядає як небезпечна наївність або ж як цинічна торгівельна логіка: збудувати мир через газ і гроші, заплющивши очі на вбивства, тортури і депортації, вчинені російським режимом.

Найбільш тривожним є те, що Віткофф жодного разу не згадав про відповідальність Росії за злочини.

Його риторика в інтерв'ю — м’яка, ніби йдеться не про країну, яка розпочала найбільшу війну в Європі з часів Другої світової, а про рівноправного перемовника. Жодного слова про Бучу, Маріуполь, чи тисячі загиблих мирних жителів. Натомість — натяки на "перспективу миру", де головним гравцем знову стає Путін.

Така позиція виглядає як капітуляція здорового глузду перед імперською агресією. Увесь діалог будується на припущенні, що Путіну можна вірити. Але той самий Путін порушував усі угоди, які підписував, і неодноразово використовував перемир’я як ширму для перегрупування військ. Тепер він знову посміхається на переговорах — і знову бомбить енергетичну інфраструктуру України.

Варто чітко розуміти: "мир", про який говорить Віткофф, — це не про справедливість. Це про збереження обличчя диктатора. Це про нову реальність, де переможець — не той, хто оборонявся, а той, хто вбивав і захоплював. І якщо ця ідея стане основою будь-якої домовленості — це буде поразка не лише України, а й принципів міжнародного порядку.

Замість реального тиску на агресора ми отримуємо розмови про компроміси з воєнним злочинцем. А це вже не дипломатія — це зрада. Історія судитиме не лише того, хто нападав, а й того, хто вирішив з ним торгуватися.